Після підписання цьогорічних газових контрактів із Газпромом з боржниками за газ в Україні почали боротися значно жорсткіше. Тим не менше, як уже заявляв Нафтогаз, саме через борги населення в нього можуть виникнути проблеми з виконанням своїх зобов’язань перед росіянами. Це ж у перспективі може призвести й до подальшої 100%-ї передплати за газ для України.
У подібних умовах питання заощадження енергетичних ресурсів, пошук альтернативи газу тощо мали б стати пріоритетом у роботі не лише керівництва держави, а й місцевих органів влади. Тим паче, що після «газової війни» слово «енергоефективність» серед українців стало досить популярним... Утім, натомість ми спостерігаємо невелику активність в плані побудови власних, «місцевих» енергетичних стратегій. Чому так склалося, і як подолати «стіну непорозуміння» між поняттям енергозбереження та органами місцевої влади, «День» запитав виконавчого директора Асоціації «Енергоефективні міста України» Анатолія КОПЦЯ.
— Робота з розробки та впровадження на місцевому рівні реалістичних стратегій та планів розумного господарювання енергією йде не так жваво, як хотілося б. Підтвердження цьому є й невелика кількість учасників Асоціації «Енергоефективні міста України», у складі якої нині лише 14 міст. Чому так? Невже роль та місце місцевої влади в енергетичній безпеці та стабільності держави українцями ще не усвідомлена?
— На сьогоднішній день бачення цієї ролі принципово змінюється, при чому дуже швидко... Але почалося все з Європейського Союзу, де найбільш виразним проявом такої зміни стала ініціатива Європейської комісії з підписання Угоди мерів про сталий енергетичний розвиток міських територій і захист клімату. Це безпрецедентна акція, коли Європейська комісія звернулася безпосередньо до муніципалітетів як суб’єктів, що вирішують енергетичну долю ЄС.
Давно відомі оцінки, що більшість енергії, яка потрапляє на територію будь-якої країни, споживається, в основному, в містах. За різними даними, ця цифра коливається від 70 до 80%. Тобто, ті суб’єкти, на території яких споживається енергія, насправді й повинні були б визначати політику цього споживання.
Усталене уявлення, що зростання обсягів виробництва та споживання енергії на території автоматично призводить до економічного зростання, давно застаріло! Вчені довели, що для того, аби економіка зростала, зовсім не обов’язково нарощувати енергоспоживання. Більше того, остання концепція енергетичного розвитку, яку прийняли в Європі, ѓрунтується на тому, що навіть в умовах скорочення споживання енергоресурсів можна добитися зростання економіки, збільшення числа робочих місць і покращення екологічного середовища. Це зовсім нова теза в теорії економічного розвитку.
— А які шанси для закріплення цих уявлень в Україні?
— Справа в тім, що у нас аксіомою було те, що економічний розвиток суспільства неможливий без збільшення видобутку паливно-енергетичних ресурсів. На це було орієнтовано все... У теорії розвиненого соціалізму доводилося, що ціну на енергоресурси можна тримати якою завгодно низькою, і це нібито сприяло економічному зростанню. Насправді це сприяло тільки одному — люди втратили відчуття реальної значимості, реальної вартості енергії, енергоресурсів. І жили в умовах «кривих дзеркал», коли ціна не відображала нічого — ні реальних затрат на видобування, доставку та перетворення цих енергетичних ресурсів, ні реальних втрат для економіки та довкілля, від марнотратства у споживанні цих ресурсів. Це закладено скрізь: взяти хоча б проекти будівництва будинків, які були затверджені, як типові, й будувалися в усіх містах держави. Якщо будинок спроектовано так, що він «світиться» від енергетичних дірок, то це проблема...
Проблема в тому, що, в принципі, це все могло тривати й надалі, якби ресурси на планеті не закінчувалися. А вони, зі зростанням кількості населення на Землі, вичерпуються все швидше й швидше. І дата, коли буде викачаний останній кубометр газу, вже відома. Це буде приблизно через 30 років. Тому великий подив викликають усі ці «стратегічні битви» за поставки «дешевих» енергоресурсів, якщо відомо, що вони дуже скоро закінчаться. Нам треба битися за інше — як фонд будівель усієї країни привести до нових енергоощадних стандартів. Тих, які зараз домінують у країнах ЄС.
Чому ми говоримо про будинки. Тому, що більша частина енергії, видобутої людьми, споживається саме в будинках: житлових, нежитлових, офісах, комерційного призначення... На це все йде близько 40% усієї енергії, яка потрапляє на територію відповідного населеного пункту. Це основана категорія споживачів, з якими й треба було б працювати, розвивати щодо них енергетичну стратегію... Якщо цим не займатись, то може скластись парадоксальна ситуація, коли у місті буде побудована ідеальна система теплопостачання з новими котлами та теплотрасами, але їх послуги не спроможні будуть оплачувати мешканці в «дірявих» будинках!
Якщо місцеві органи влади не будуть спроможні передбачати й планувати майбутнє для споживачів та виробників енергії на відповідній території на дуже детальному рівні й з урахуванням глобальних тенденцій, то всі програми подолання енергетичної кризи не будуть варті паперу, на якому будуть написані.
Взяти хоча б енергетичну стратегію України. Ще не встигло чорнило висохнути, відколи останній науковець поставив крапку під документом, як він уже застарілий. Минуло декілька років, і стратегія, що мала охопити перспективу до 2030 року, стала вже нереальною до виконання. І всі про це говорять, але «тихо», щоб не привертати зайвий раз увагу до цього напівфабрикату.
Чи спроможні ми на сьогодні будувати стратегії сталого енергетичного розвитку на національному та місцевому рівні, про які сьогодні говорить сучасна Європа? Ні. Для того, щоб будувати такі стратегії, потрібна дуже точна, детальна інформація про те, де, як, чому і скільки енергії споживається сьогодні і буде споживатися завтра... А ми на сьогоднішній день просто не спроможні це все ні порахувати, ні спрогнозувати! Стратегії в нас почнуться розроблятися тільки тоді, коли на місцях постане достатній інформаційний, інтелектуальний потенціал, який принаймні забезпечить розробників стратегії адекватною інформацією.
— Проте чому, на вашу думку, в Україні так мало бажаючих серед місцевих органів влади хоча б спробувати зробити власне енергоспоживання більш раціональним та прогнозованим і співпрацювати на цьому шляху з такими організаціями, як ваша?
— Порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. І ми лише шукаємо ентузіастів серед місцевої еліти, які розуміють, про що йдеться...
— І багато таких, які розуміють?
— У 2007 році це було чотири міста: Львів, Кам’янець-Подільский, Бердянськ і Славутич, котрі перші відгукнулися, побачили «раціональне зерно» й вирішили — а чому б і не спробувати на рівні наших міст втілити в життя ті методи, підходи до розв’язання енергетичних проблем, які практикують наші європейські сусіди. Вони вирішили об’єднати зусилля для того, щоб мати змогу більш кваліфіковано поглинати знання та досвід накопичений у країнах ЄС.
Що стосується чисельності, то Асоціація не ставить за мету досягти максимальної кількості членів. Для нас важливіша якість. Хоч ми й хотіли б мати більше членських внесків... Але справа в іншому. Ми хочемо створити свого роду інтелектуально-енергетичну еліту в особі місцевих органів влади, які вміють вирішувати енергетичні проблеми краще, ніж це робить сьогодні регіональна та центральна влада. Також ми хочемо підійти до процесу органічно, тобто рухатися від простих речей до складніших, поетапно освоюючи все складніші й новіші технології. А для цього потрібне правильне бачення проблем та шляхів їх розв’язання, а також політична воля. Якщо нема бачення й волі — процес у місті можна й не починати.
— Чи не зацікавив приклад підписання Угоди міських голів про сталий енергетичний розвиток громад інші українські міста й чи не виявив хтось бажання «на хвилі фурору» приєднатися до Угоди, або хоча б до Асоціації?
— Що стосується Угоди, то контактів виразних сигналів, які б свідчили про велике бажання інших міст приєднуватися до неї, насправді не було. Нової черги бажаючих я поки що не спостерігаю... Часто дзвонять із запитанням, чи можна стати членом Асоціації, але не платити членські внески. Це дуже поширено...
— А можна?
— Ми пояснюємо це дуже просто: оскільки ми організація, яка існує виключно за членські внески наших міст-членів, то було б дуже дивно, якби кошти одного міста, що платить членські внески, виділялися для того, щоб допомогти іншому, яке не платить цих внесків.
— Чи можна стверджувати, що така поведінка місцевої влади — результат відсутності відповідних знань, політичної волі та дефіциту енергоменеджерів на місцевому рівні?
— Насправді так. Якби місцева влада сповна була забезпечена відповідними знаннями, необхідними інструментарієм та кадрами, то, напевно, вона могла б розв’язувати ці проблеми. Не зайвим було б і зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування в Україні...
— Якщо говорити про причини занизької активності серед місцевої влади в питаннях енергоефективності, які з них найпоширеніші та найабсурдніші?
— Важко сказати. Завжди можна придумати аргументи, чому щось не хочеться робити. Але мені здається, що за всім цим просто стоїть нерозуміння ситуації... Часто, наприклад, посилаються на те, що не можуть ввести посаду енергоменеджера через відсутність відповідної посади в штатному розписі, браком коштів на її утримання. Хоча на практиці доведено, що енергоменеджер заробляє не лише для себе, а й для цілої бюджетної сфери. Яскравий приклад — Кам’янець-Поділський. Там, коли впровадили комп’ютеризовану систему щоденного енергомоніторингу, місто, яке витрачало за рік близько 10 мільйонів гривень на придбання енергоресурсів, заощадило 1,4 мільйона гривень. З цих коштів виплатили зарплату не лише енергоменеджерам, а й фактично в усій бюджетній сфері. Цікавий приклад і німецького міста Штудгарт. Там відслідковували ефект звільнення енергоменеджерів з роботи. Виявилося, що це призвело до збільшення видатків міста на енергію на 12%. Різниця очевидна, тож вони тут же поновили всі скорочені посади енергоменеджерів.
— Як, на вашу думку, теперішня ситуація з масовим відключенням опалення зможе вплинути на бажання (та на реалізацію цього бажання) місцевих громад реформувати свою енергетичну політику?
— Принаймні, що стосується бажання, напевно так. Тому що чим гостріший конфлікт, тим більше бажання вийти з нього. Але наша практика засвідчує, що одного бажання замало. Потрібні плани дій, добре бачення, куди треба йти та що робити.
— Ваш прогноз ситуації з станом ЖКГ у регіонах, якщо найближчим часом вищезгадані реформи у енергетичній сфері не проводитимуться?
— Прогнози дуже невтішні. Бо я не вірю, що знайдеться такий центральний орган влади, який вирішить цю проблему для всіх. Це все мають робити місцеві органи влади за розумної і дієвої підтримки центральних органів влади. Якщо вони не виявляться спроможними вирішити це питання, то, на жаль, ситуація буде погіршуватись.
пʼятниця, 25 листопада 2011 р.
Невдовзі на вітчизняних підприємствах можуть запровадити обов’язкову посаду енергоменеджера
Як повідомило джерело в Національному агентстві України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР), минулими вихідними представники агентства зустрічалися з керівниками енергетичного та економічного блоку нового уряду й отримали схвалення ідеї з упровадження енергоменеджменту. Нагадаємо, що нещодавно НАЕР підготувало проект «Технічного регламенту щодо раціонального використання енергії на промислових підприємствах».
Документом пропонується запровадити на підприємствах, які споживають не менше ніж три тисячі тонн умовного палива на рік (2,5 мільйона метрів кубічних газу), посаду енергетичного менеджера. Крім того, в документі пропонується звільнити на п’ять років від планових перевірок Державної інспекції з енергозбереження України підприємства, які запровадять на своїх виробництвах цей регламент.
Поки що технічний регламент перебуває на стадії обговорення із зацікавленими міністерствами та відомствами. Однак експерти вже зазначають, що в разі його затвердження щорічне промислове споживання газу значно зменшиться.
Розробники документу сподіваються, що система енергетичного менеджменту сприятиме скороченню частки енерговитрат у собівартості продукції, дозволить підвищити прибутковість підприємств, дасть можливість збільшити соціальну складову собівартості продукції (заробітну плату, матеріальну підтримку тощо). Крім того, запровадження системи енергетичного менеджменту, наприклад, у ЖКГ дозволить оптимізувати тарифоутворення і запобігти перекладенню невиправданих енерговитрат на плечі населення.
Голова правління альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик підтримує ідею появи на підприємствах ефективних енергетичних менеджерів. Як він розповів «Дню», дефіцит останніх сьогодні особливо відчувається на державних, а не приватних підприємствах. «Часто державними підприємствами приходять керувати люди з управлінським досвідом або просто політики, але ніяк не енергоменеджери», — говорить Боровик.
На думку ж директора енергетичних програм центру «Номос» Михайла Гончара, енергоменеджерів в Україні бракує не тільки тому, що у керма не завжди стоять професіонали. «Саме суспільство ще не готове до нової системи соціально-економічних відносин в енергетичному секторі», — додає Гончар. Ми просто звикли, що головний на підприємстві керівник чи інженер, а не фахівець, який допомагає підприємству зекономити на його виробничих витратах, вважає експерт. Гончар говорить, що такий стан речей потрібно терміново змінювати. Для цього пропонує залучити в якості радників чи консультантів зарубіжних експертів з енергоменеджменту, аби вони навчали наших керівників підприємств економити.
До речі, професійний енергоменеджмент допомагає зекономити від п’яти до семи відсотків від загального об’єму споживання енергоресурсів підприємства, говорить голова комісії УСПП з питань енергоефективності Євген Нікітін.
Перший заступник президента НАЕР Олександр Паршин вважає, що підйом промислового виробництва та зміна професійних поколінь вже почали підштовхувати Україну до підготовки нових енергоменеджерів. «Новий час та нова економіка вимагає ефективних спеціалістів», — говорить він. Основне завдання таких спеціалістів, за словами Паршина, — ефективно організувати споживання енергоресурсу на підприємстві. «Він повинен слідкувати за раціональним використанням енергоресурсу та створити виробничу систему, в якій би, починаючи з токаря і закінчуючи директором підприємства, всі знали свої дії у зниженні енерговитрат», — пояснює «Дню» Паршин.
Утім, сьогодні, за словами першого заступника президента НАЕР, енергетичний менеджмент обмежується дефіцитом спеціалістів. Лише з 2003 року 19 вищих навчальних закладів почали орієнтуватися на підготовку спеціалістів у сфері енергоменеджменту. 2009 року випустили 1100 таких фахівців. Однак у разі запровадження Технічного регламенту з енергоменеджменту потрібно буде вдесятеро більше, говорить «Дню» Паршин. Але ефект від появи таких фахівців, за його словами, — це щорічна економія восьми-дев’яти мільярдів кубометрів газу в промисловості.
Документом пропонується запровадити на підприємствах, які споживають не менше ніж три тисячі тонн умовного палива на рік (2,5 мільйона метрів кубічних газу), посаду енергетичного менеджера. Крім того, в документі пропонується звільнити на п’ять років від планових перевірок Державної інспекції з енергозбереження України підприємства, які запровадять на своїх виробництвах цей регламент.
Поки що технічний регламент перебуває на стадії обговорення із зацікавленими міністерствами та відомствами. Однак експерти вже зазначають, що в разі його затвердження щорічне промислове споживання газу значно зменшиться.
Розробники документу сподіваються, що система енергетичного менеджменту сприятиме скороченню частки енерговитрат у собівартості продукції, дозволить підвищити прибутковість підприємств, дасть можливість збільшити соціальну складову собівартості продукції (заробітну плату, матеріальну підтримку тощо). Крім того, запровадження системи енергетичного менеджменту, наприклад, у ЖКГ дозволить оптимізувати тарифоутворення і запобігти перекладенню невиправданих енерговитрат на плечі населення.
Голова правління альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик підтримує ідею появи на підприємствах ефективних енергетичних менеджерів. Як він розповів «Дню», дефіцит останніх сьогодні особливо відчувається на державних, а не приватних підприємствах. «Часто державними підприємствами приходять керувати люди з управлінським досвідом або просто політики, але ніяк не енергоменеджери», — говорить Боровик.
На думку ж директора енергетичних програм центру «Номос» Михайла Гончара, енергоменеджерів в Україні бракує не тільки тому, що у керма не завжди стоять професіонали. «Саме суспільство ще не готове до нової системи соціально-економічних відносин в енергетичному секторі», — додає Гончар. Ми просто звикли, що головний на підприємстві керівник чи інженер, а не фахівець, який допомагає підприємству зекономити на його виробничих витратах, вважає експерт. Гончар говорить, що такий стан речей потрібно терміново змінювати. Для цього пропонує залучити в якості радників чи консультантів зарубіжних експертів з енергоменеджменту, аби вони навчали наших керівників підприємств економити.
До речі, професійний енергоменеджмент допомагає зекономити від п’яти до семи відсотків від загального об’єму споживання енергоресурсів підприємства, говорить голова комісії УСПП з питань енергоефективності Євген Нікітін.
Перший заступник президента НАЕР Олександр Паршин вважає, що підйом промислового виробництва та зміна професійних поколінь вже почали підштовхувати Україну до підготовки нових енергоменеджерів. «Новий час та нова економіка вимагає ефективних спеціалістів», — говорить він. Основне завдання таких спеціалістів, за словами Паршина, — ефективно організувати споживання енергоресурсу на підприємстві. «Він повинен слідкувати за раціональним використанням енергоресурсу та створити виробничу систему, в якій би, починаючи з токаря і закінчуючи директором підприємства, всі знали свої дії у зниженні енерговитрат», — пояснює «Дню» Паршин.
Утім, сьогодні, за словами першого заступника президента НАЕР, енергетичний менеджмент обмежується дефіцитом спеціалістів. Лише з 2003 року 19 вищих навчальних закладів почали орієнтуватися на підготовку спеціалістів у сфері енергоменеджменту. 2009 року випустили 1100 таких фахівців. Однак у разі запровадження Технічного регламенту з енергоменеджменту потрібно буде вдесятеро більше, говорить «Дню» Паршин. Але ефект від появи таких фахівців, за його словами, — це щорічна економія восьми-дев’яти мільярдів кубометрів газу в промисловості.
Для модернізації комунального теплопостачання бракує менеджерів
Ініціатива Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо розробки проекту Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики поки не знаходить відповідної професійної реакції в регіонах.
Нагадаймо, що даною програмою передбачено розроблення Національної стратегії теплозабезпечення України, регіональних програм модернізації комунальної теплоенергетики та програм модернізації комунальної інфраструктури та схем теплопостачання населених пунктів. Усе це — заради подолання системної кризи в галузі шляхом підвищення ефективності використання традиційних видів палива, забезпечення використання альтернативних джерел енергії та нетрадиційних видів палива, заміни застарілого та фізично зношеного обладнання, а також упровадження енергозберігаючих технологій і зменшення обсягів споживання газу, переконують у МінЖКГ.
Проте станом на кінець вересня на розгляді в міністерстві є програми модернізації систем теплопостачання лише Донецької, Рівненської та Херсонської областей, ідеться в повідомленні прес-служби міністерства. Ще дві програми (Одеської та Харківської областей) відправлено на доопрацювання. Загалом же, за даними департаменту розвитку комунальної інфраструктури МінЖКГ, станом на 24 вересня було надіслано 167 пакетів документів із схемами теплопостачання населених пунктів України. З них лише схему Львова було внесено до реєстру, про що вже писав «День». Ще чотири схеми подано на розгляд експертної ради (міст Шостки, Коростеня, Каховки та смт Леніно Ленінського району АРК). Решту також повернено на доопрацювання.
Міністр із питань житлово-комунального господарства України Олексій Кучеренко наголошує: ще ніколи проблема енергозбереження та модернізації комунальної теплоенергетики не стояла так гостро, як сьогодні. «Диверсифікація первинного палива при централізованому теплопостачанні — єдиний шлях до енергетичної та економічної незалежності нашої держави. Це легко зрозуміти, звернувшись до досвіду інших країн, наприклад Швеції. Необхідно зробити відповідні висновки та скористатися вдалим закордонним досвідом», — вважає міністр.
Утім, користуватися таким досвідом українці якраз і не поспішають... Одна з основних причин того — відсутність у регіонах так званих енергоменеджерів. «На сьогодні це велика проблема. Адже ні самі органи місцевої влади, ні структури на місцях, які б могли підтримати дії влади, м’яко кажучи, не готові до реформ у цій сфері. Їм ніхто ніколи не допомагав... Можна на пальцях перелічити ті органи місцевої влади, які мають у своєму складі енергоменеджерів, відповідні структурні підрозділи, технічне оснащення тощо», — говорить «Дню» виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України» Анатолій Копець.
Проте таку експертну допомогу є де взяти. Так, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) ще в лютому оголосило про надання компанії International Resources Group (IRG) проекту «Реформа міського теплозабезпечення» терміном на три роки на суму 13 мільйонів доларів. Серед головних елементів реалізації даного проекту є й робота з містами-партнерами для покращання теплопостачання та енергоефективності через впровадження енергоефективних технологій та систем обліку, розробку енергетичних планів, реалізацію економічно вигідних пілотних проектів, а також створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. «Але поки що з боку центральних органів влади не помітно особливого запиту на експертну допомогу. Експертів не «роздирають на шматки» для впровадження експертних порад у життя», — констатує Копець.
Водночас зволікати зі створенням схем теплопостачання справді ризиковано, вважає голова правління Асоціації інженерів енергоефективних технологій України Олександр Кузнець. «З розвалом Радянського Союзу практично розвалилися й централізовані системи теплопостачання. Навіть у Києві, Харкові та інших обласних містах рівень опалення житлових приміщень не відповідає скромним нормативам радянських часів, а подача гарячої води розглядається як предмет розкоші», — говорить він «Дню». Внаслідок цього, за словами Кузнеця, централізовані системи і втрачають клієнтів — населення все частіше встановлює автономне обладнання, через що й виникає «тепловий» хаос.
Цього можна уникнути, якщо дотримуватися вимог діючих схем теплопостачання, що регламентують застосування централізованого чи автономного опалення для конкретних територій, нагадує Кузнець. «Проте на сьогодні міста України якщо й мають подібні документи, то вони безнадійно застарілі й не враховують ні забудову останніх років, ні перспективний розвиток територій», — зауважує він.
За словами Кузнеця, за радянських часів виконання цих робіт було покладене на проектні інститути, потужність яких нині низька. Вирішення цього питання гальмується ще й відсутністю необхідних коштів. Разом із цим, стверджує експерт, сьогодні існує ряд приватних проектних організацій, які організаційно, інтелектуально та технологічно здатні розробляти такі схеми. Позитивний приклад — схеми для Каховки та Коростеня. Але навіть таким підприємствам, що вже розробили якісні схеми теплопостачання населених пунктів, часто заважає непрозорість процесу та заангажованість чиновників, говорять експерти.
Нагадаймо, що даною програмою передбачено розроблення Національної стратегії теплозабезпечення України, регіональних програм модернізації комунальної теплоенергетики та програм модернізації комунальної інфраструктури та схем теплопостачання населених пунктів. Усе це — заради подолання системної кризи в галузі шляхом підвищення ефективності використання традиційних видів палива, забезпечення використання альтернативних джерел енергії та нетрадиційних видів палива, заміни застарілого та фізично зношеного обладнання, а також упровадження енергозберігаючих технологій і зменшення обсягів споживання газу, переконують у МінЖКГ.
Проте станом на кінець вересня на розгляді в міністерстві є програми модернізації систем теплопостачання лише Донецької, Рівненської та Херсонської областей, ідеться в повідомленні прес-служби міністерства. Ще дві програми (Одеської та Харківської областей) відправлено на доопрацювання. Загалом же, за даними департаменту розвитку комунальної інфраструктури МінЖКГ, станом на 24 вересня було надіслано 167 пакетів документів із схемами теплопостачання населених пунктів України. З них лише схему Львова було внесено до реєстру, про що вже писав «День». Ще чотири схеми подано на розгляд експертної ради (міст Шостки, Коростеня, Каховки та смт Леніно Ленінського району АРК). Решту також повернено на доопрацювання.
Міністр із питань житлово-комунального господарства України Олексій Кучеренко наголошує: ще ніколи проблема енергозбереження та модернізації комунальної теплоенергетики не стояла так гостро, як сьогодні. «Диверсифікація первинного палива при централізованому теплопостачанні — єдиний шлях до енергетичної та економічної незалежності нашої держави. Це легко зрозуміти, звернувшись до досвіду інших країн, наприклад Швеції. Необхідно зробити відповідні висновки та скористатися вдалим закордонним досвідом», — вважає міністр.
Утім, користуватися таким досвідом українці якраз і не поспішають... Одна з основних причин того — відсутність у регіонах так званих енергоменеджерів. «На сьогодні це велика проблема. Адже ні самі органи місцевої влади, ні структури на місцях, які б могли підтримати дії влади, м’яко кажучи, не готові до реформ у цій сфері. Їм ніхто ніколи не допомагав... Можна на пальцях перелічити ті органи місцевої влади, які мають у своєму складі енергоменеджерів, відповідні структурні підрозділи, технічне оснащення тощо», — говорить «Дню» виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України» Анатолій Копець.
Проте таку експертну допомогу є де взяти. Так, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) ще в лютому оголосило про надання компанії International Resources Group (IRG) проекту «Реформа міського теплозабезпечення» терміном на три роки на суму 13 мільйонів доларів. Серед головних елементів реалізації даного проекту є й робота з містами-партнерами для покращання теплопостачання та енергоефективності через впровадження енергоефективних технологій та систем обліку, розробку енергетичних планів, реалізацію економічно вигідних пілотних проектів, а також створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. «Але поки що з боку центральних органів влади не помітно особливого запиту на експертну допомогу. Експертів не «роздирають на шматки» для впровадження експертних порад у життя», — констатує Копець.
Водночас зволікати зі створенням схем теплопостачання справді ризиковано, вважає голова правління Асоціації інженерів енергоефективних технологій України Олександр Кузнець. «З розвалом Радянського Союзу практично розвалилися й централізовані системи теплопостачання. Навіть у Києві, Харкові та інших обласних містах рівень опалення житлових приміщень не відповідає скромним нормативам радянських часів, а подача гарячої води розглядається як предмет розкоші», — говорить він «Дню». Внаслідок цього, за словами Кузнеця, централізовані системи і втрачають клієнтів — населення все частіше встановлює автономне обладнання, через що й виникає «тепловий» хаос.
Цього можна уникнути, якщо дотримуватися вимог діючих схем теплопостачання, що регламентують застосування централізованого чи автономного опалення для конкретних територій, нагадує Кузнець. «Проте на сьогодні міста України якщо й мають подібні документи, то вони безнадійно застарілі й не враховують ні забудову останніх років, ні перспективний розвиток територій», — зауважує він.
За словами Кузнеця, за радянських часів виконання цих робіт було покладене на проектні інститути, потужність яких нині низька. Вирішення цього питання гальмується ще й відсутністю необхідних коштів. Разом із цим, стверджує експерт, сьогодні існує ряд приватних проектних організацій, які організаційно, інтелектуально та технологічно здатні розробляти такі схеми. Позитивний приклад — схеми для Каховки та Коростеня. Але навіть таким підприємствам, що вже розробили якісні схеми теплопостачання населених пунктів, часто заважає непрозорість процесу та заангажованість чиновників, говорять експерти.
четвер, 24 листопада 2011 р.
Порадник "Впровадження Відновлюваної Енергії в Школі"
Цей короткий посібник по екологічній енергії в школах був написаний як частина одного з проектів програми. Його призначення - запропонувати місцевим керівникам, вчителям, директорам шкіл ідеї на шляхах сприяння запровадження відновлювальних енергій в їх школах. Кожна школа індивідуальна і будь-яку діяльність або інвестиції потрібно вирішувати в конкретній ситуації, але цей посібник може підказати Вам ідею про те що вже зроблено або що має бути зроблено. Найперше, що треба зробити при оцінці можливої економії енергії, є контроль використання енергії у будівлях Вашої школи (і в інших будинках). Якщо Ви не знаєте, що використовуєте, як Ви можете сказати, чи маєте економію, чи ні?
Посібник для шкільних вчителів і адміністраторів
ВПРОВАДЖЕННЯ САМОВІДНОВНОЇ
ЕНЕРГІЇ У ВАШІЙ ШКОЛІ
Зміст
1 ВСТУП
2 МОНІТОРИНГ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ
2.1 Системи постійного контролю і управління
2.2 Використання інформації з розрахункових рахунків за споживання енергії
2.3 Підрозділи енергетичного моніторингу
2.4 Одиниці вимірювання
2.5 Дії безпосередньо в школі
2.6 Емблеми про економію енергії
2.7 Ключові рекомендації
3 ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕНЕРГІЇ В ШКОЛІ: ЧОТИРИ СПОСОБИ
3.1 Джерела енергії
3.2 Зовнішнє опрядження будинку
3.3 Будинкові установки і обладнання
3.4 Системи управління будинком
4 ІНТЕГРУВАННЯ ПИТАНЬ ЕКОНОМІЇ ЕНЕРГІЇ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
4.1 Ключові рекомендації
5 ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ В ШКІЛЬНИХ БУДИНКАХ
5.1 Сонячний Кампус, Віррал Мерсісайт, Великобританія
5.2 Екологічні шкільні будинки
5.3 Біомаса
5.4 Геотермальна енергія
5.5 Сонячна Енергія
5.6 Вітрова Енергія
5.7 Висновки
5.8 Ключові рекомендації
6 ФІНАНСУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ
6.1 Бюджети місцевої влади
6.2 Динамічні контракти і фінансування третьою стороною
6.3 Банкові позички
6.4 Відновлювані фонди
ВПРОВАДЖЕННЯ САМОВІДНОВНОЇ
ЕНЕРГІЇ У ВАШІЙ ШКОЛІ
Зміст
1 ВСТУП
2 МОНІТОРИНГ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ
2.1 Системи постійного контролю і управління
2.2 Використання інформації з розрахункових рахунків за споживання енергії
2.3 Підрозділи енергетичного моніторингу
2.4 Одиниці вимірювання
2.5 Дії безпосередньо в школі
2.6 Емблеми про економію енергії
2.7 Ключові рекомендації
3 ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕНЕРГІЇ В ШКОЛІ: ЧОТИРИ СПОСОБИ
3.1 Джерела енергії
3.2 Зовнішнє опрядження будинку
3.3 Будинкові установки і обладнання
3.4 Системи управління будинком
4 ІНТЕГРУВАННЯ ПИТАНЬ ЕКОНОМІЇ ЕНЕРГІЇ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
4.1 Ключові рекомендації
5 ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ В ШКІЛЬНИХ БУДИНКАХ
5.1 Сонячний Кампус, Віррал Мерсісайт, Великобританія
5.2 Екологічні шкільні будинки
5.3 Біомаса
5.4 Геотермальна енергія
5.5 Сонячна Енергія
5.6 Вітрова Енергія
5.7 Висновки
5.8 Ключові рекомендації
6 ФІНАНСУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ
6.1 Бюджети місцевої влади
6.2 Динамічні контракти і фінансування третьою стороною
6.3 Банкові позички
6.4 Відновлювані фонди
1 ВСТУП
1 ВСТУП
Муніципальні влади і населення з ентузіазмом відносяться до програм прикладного характеру, які проводяться в школах, тому що вони допомагають новому поколінню легше інтегруватися в життя суспільства. І яка тема програми представлена їм буде важливішою, ніж енергетика?
Активність школярів в галузі енергетики викликала постійний інтересу членів об'єднання Energie-Cites. Тому це об'єднання вирішило сприяти хорошому енергетичному менеджменту в школах і зробила свій вклад в програму, фінансовану Європейським Союзом, по сприянню ефективного використання енергії і інтеграції відновлюваних джерел енергії в школах і комунальних будинках разом з партнерами з Ірландії, Польщі і Румунії.
Цей проект триває вже два з половиною роки і привів до встановлення систем енергетичного моніторингу у місцевих адміністраціях Польщі і Румунії і в муніципальних будинках міста Каунті Корк в Ірландії. Партнери також провели енергетичний аудит і оцінку в школах кожної країни з метою сприяння інтеграції процесів економії енергії і використання відновлюваних джерел енергії.
Цей короткий посібник по екологічній енергії в школах був написаний як частина одного з проектів програми. Його призначення - запропонувати місцевим керівникам, вчителям, директорам шкіл ідеї на шляхах сприяння запровадження відновлювальних енергій в їх школах. Кожна школа індивідуальна і будь-яку діяльність або інвестиції потрібно вирішувати в конкретній ситуації, але цей посібник може підказати Вам ідею про те що вже зроблено або що має бути зроблено. Ми надіємось, що Ви цікавитесь цим питанням і цей посібник допоможе зацікавити всю школу. Запам'ятайте, що перший шкільний будинок, який використовував відновлювану енергію і описаний в цьому буклеті, був збудований Пур ля Куром більше ніж 100 років тому в Данії. Використання відновлюваної енергії має довгу історію.
Муніципальні влади і населення з ентузіазмом відносяться до програм прикладного характеру, які проводяться в школах, тому що вони допомагають новому поколінню легше інтегруватися в життя суспільства. І яка тема програми представлена їм буде важливішою, ніж енергетика?
Активність школярів в галузі енергетики викликала постійний інтересу членів об'єднання Energie-Cites. Тому це об'єднання вирішило сприяти хорошому енергетичному менеджменту в школах і зробила свій вклад в програму, фінансовану Європейським Союзом, по сприянню ефективного використання енергії і інтеграції відновлюваних джерел енергії в школах і комунальних будинках разом з партнерами з Ірландії, Польщі і Румунії.
Цей проект триває вже два з половиною роки і привів до встановлення систем енергетичного моніторингу у місцевих адміністраціях Польщі і Румунії і в муніципальних будинках міста Каунті Корк в Ірландії. Партнери також провели енергетичний аудит і оцінку в школах кожної країни з метою сприяння інтеграції процесів економії енергії і використання відновлюваних джерел енергії.
Цей короткий посібник по екологічній енергії в школах був написаний як частина одного з проектів програми. Його призначення - запропонувати місцевим керівникам, вчителям, директорам шкіл ідеї на шляхах сприяння запровадження відновлювальних енергій в їх школах. Кожна школа індивідуальна і будь-яку діяльність або інвестиції потрібно вирішувати в конкретній ситуації, але цей посібник може підказати Вам ідею про те що вже зроблено або що має бути зроблено. Ми надіємось, що Ви цікавитесь цим питанням і цей посібник допоможе зацікавити всю школу. Запам'ятайте, що перший шкільний будинок, який використовував відновлювану енергію і описаний в цьому буклеті, був збудований Пур ля Куром більше ніж 100 років тому в Данії. Використання відновлюваної енергії має довгу історію.
2 МОНІТОРИНГ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ
2 МОНІТОРИНГ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ
Найперше, що треба зробити при оцінці можливої економії енергії, є контроль використання енергії у будівлях Вашої школи (і в інших будинках). Якщо Ви не знаєте, що використовуєте, як Ви можете сказати, чи маєте економію, чи ні?
Чим точніший Ваш контроль, тим краще. Якщо Ви можете визначити споживання в будинку, це велика перевага. Ви можете отримати більше інформації, якщо можете розділити групу будинків на індивідуальні одиниці. Якщо Ви можете контролювати використання енергії кожні 15 хвилин, це дасть Вам ще більше інформації про раптові зміни, про пошкодження опалювальних і водопровідних систем. Ви можете визначити як часто трапляються такі пошкодження і як швидко вони виправляються. Спеціальні проблеми виникають з параметрами, які не піддаються вимірюванню - наприклад, опалення дільниці.
Найперше, що треба зробити при оцінці можливої економії енергії, є контроль використання енергії у будівлях Вашої школи (і в інших будинках). Якщо Ви не знаєте, що використовуєте, як Ви можете сказати, чи маєте економію, чи ні?
Чим точніший Ваш контроль, тим краще. Якщо Ви можете визначити споживання в будинку, це велика перевага. Ви можете отримати більше інформації, якщо можете розділити групу будинків на індивідуальні одиниці. Якщо Ви можете контролювати використання енергії кожні 15 хвилин, це дасть Вам ще більше інформації про раптові зміни, про пошкодження опалювальних і водопровідних систем. Ви можете визначити як часто трапляються такі пошкодження і як швидко вони виправляються. Спеціальні проблеми виникають з параметрами, які не піддаються вимірюванню - наприклад, опалення дільниці.
2.1 Системи постійного контролю і управління
2.1 Системи постійного контролю і управління
В більшості сучасних систем енергія постійно конт¬ролюється спеціальними лічильниками, інформація з яких передається в центр або за допомогою радіо, або по електропроводах (типовий прилад віддаленого контролю, під'єднаний до лічильника показано на мал. зліва). Використання енергії може контролюватись в реальному часі і будь-яка раптова зміна, напри¬клад, від серйозного пошкодження, може бути відра¬зу виявлена. Це особливо корисно при виявленні ви¬токів води, які дорого коштують власникам будинків. Також контроль в реальному часі дозволяє виявити аномалії у використанні енергії. Наприклад, в одній польській школі виявили постійний пік споживання електроенергії між 16 і 18 годинами. Вия¬вилось, що в цей час клуб підводників перезаряджав свої акваланги, використовуючи шкільну електромережу. Це коштувало школі 750 євро в рік.
Більшість організацій не має доступу до таких сучасних систем. Фінансування їх включає великі витрати і може бути прийнятним при значних використаннях енергії. В інших випадках може бути придатне ручне зчитування даних місцевим персоналом. Ці дані можуть бути внесені вручну в комп'ютерну систему для подальшої обробки.
Є різноманітні комп'ютерні пакети програм, пристосовані для використання в різних країнах, які забезпечують детальний і якісний аналіз (наприклад програми Stark (Великобританія), Kulu (Фінляндія) або Territoria (Франція). Демонстраційна версія програми Kulu доступна на сайті (www.annex36.com/eca/uk/06util/util.hlml) і може бути використана окремими школами, використовуючи свої власні дані споживання енергії, як частину навчального плану. (Екологічного навчання, математики і т.д.).
Людям, що займаються питаннями управління енергією слід остерігатися користуватись занадто складними програмами. Найчастіше потрібні дані тільки по декількох основних енергетичних параметрах. Все, що потрібно, це простенька комп'ютерна програма.
В більшості сучасних систем енергія постійно конт¬ролюється спеціальними лічильниками, інформація з яких передається в центр або за допомогою радіо, або по електропроводах (типовий прилад віддаленого контролю, під'єднаний до лічильника показано на мал. зліва). Використання енергії може контролюватись в реальному часі і будь-яка раптова зміна, напри¬клад, від серйозного пошкодження, може бути відра¬зу виявлена. Це особливо корисно при виявленні ви¬токів води, які дорого коштують власникам будинків. Також контроль в реальному часі дозволяє виявити аномалії у використанні енергії. Наприклад, в одній польській школі виявили постійний пік споживання електроенергії між 16 і 18 годинами. Вия¬вилось, що в цей час клуб підводників перезаряджав свої акваланги, використовуючи шкільну електромережу. Це коштувало школі 750 євро в рік.
Більшість організацій не має доступу до таких сучасних систем. Фінансування їх включає великі витрати і може бути прийнятним при значних використаннях енергії. В інших випадках може бути придатне ручне зчитування даних місцевим персоналом. Ці дані можуть бути внесені вручну в комп'ютерну систему для подальшої обробки.
Є різноманітні комп'ютерні пакети програм, пристосовані для використання в різних країнах, які забезпечують детальний і якісний аналіз (наприклад програми Stark (Великобританія), Kulu (Фінляндія) або Territoria (Франція). Демонстраційна версія програми Kulu доступна на сайті (www.annex36.com/eca/uk/06util/util.hlml) і може бути використана окремими школами, використовуючи свої власні дані споживання енергії, як частину навчального плану. (Екологічного навчання, математики і т.д.).
Людям, що займаються питаннями управління енергією слід остерігатися користуватись занадто складними програмами. Найчастіше потрібні дані тільки по декількох основних енергетичних параметрах. Все, що потрібно, це простенька комп'ютерна програма.
Підписатися на:
Дописи (Atom)