5.3.1 Місцеве опалення з використанням біомаси

5.3.1 Місцеве опалення з використанням біомаси

Місцеві опалювальні системи являються частиною більш широкої стратегії розширення використання біомаси. Цей метод найбільш поширений в країнах, де використовуються когенераційні установки. В Швеції більшість місцевих опалювальних систем вже працюють з використанням біопалива. Сюди входить як біомаса (в основному відходи деревообробного виробництва - зі Швеції, яка має найбільшу частку лісів в ЄС), так і муніципальні відходи і сміття.

Крістіанстад Біогаз

В 1997 році муніципальна компанія Відходи (Municipal Waste Company) встановила підприємс¬тво з виробництва біогазу в Карпалунді, призначеного для покращення надійності енергопос¬тачання. Біогаз отримується з органічних домашніх відходів, гною з сільскогосподарських під¬приємств і відходів харчового виробництва.

Коли відходи прибувають на підприємство, їх подрібнюють, підігрівають і потім в них засівають бактерії, які перетворюють відходи в метан і двоокис вуглецю. Остаточно біогаз транспортують в систему розподілу і використовують як автомобільне паливо, так і для роботи місцевих опалювальних систем. Кожний рік Карпалунд-3 виробляє приблизно 2 мільйони м3 газу, що еквівалентно енергетичним потребам 600-800 домашніх господарств.

Аловеркет - Енергія з біомаси

З середини 1980-х років, компанія Kristianstad Energy Ltd, працює в напрямку заміни нафтопро¬дуктів і електроенергії біопаливом. Вона встановила в Крістіанстаді комбіновану установку для опалення і виробництва електроенергії. Головні частини міста тепер обслуговуються з цієї ус¬тановки, і зона обслуговування постійно розширюється.

Комбінована установка для опалення і електропостачання, що працює повністю на біопаливі, встановлена в Аловеркеті в 1994 році. Вона розрахована на зменшення викиду вуглекислоти в навколишнє середовище в розмірі 50000 тон в рік. На додаток, біогаз, отриманий на цій установці, використовується як паливо в Аловеркеті. Біопаливо складається в основному з відходів деревини в радіусі 100км від установки. Також до цієї установки планується встановити установки місцевого опалювання у Лхусі, Ф'ялкінгу, Ва і в Фарлові, а також 44 котли, що працюють на біомасі, для опалення в місцевих школах і громадських будинках, не під'єднаних до місцевого опалення.

В Данії, в багатьох сільських поселеннях встановлено когенераційні установки, що працюють на біопаливі. Наприклад, поселення Рудкобінг встановило працюючу на соломі когенераційну установку, яка забезпечує 90% місцевих потреб в опаленні. Вона використовує солому від місцевих фермерів. Подібна установка встановлена в селі Любань в Польщі.

На датському острові Аеро встановлено локальні опалювальні системи, що працюють на біомасі і сонячній енергії в кожному з трьох головних поселень, використовуючи установки, працюючі на дерев'яних пелетах і на соломі. Ці системи опалюють місцеві школи разом з усіма іншими будинками.

В Австрії багато малих поселень встановили малі когенераційні установки, що працюють на біопаливі, яке отримують з місцевих лісів і ферм. Врешті, попит на біопаливо став таким високим, що воно іноді імпортується. Регіони Стирія і Верхня Австрія є тими, що найбільш енергійно сприяли розвитку малих локальних опалювальних систем на біопаливі. Тільки у Верхній Австрії було встановлено більше 200 таких систем. Багато таких установок встановлюється як малі кооперативні підприємства місцевих фермерів. Часто вони дійсно дуже маленькі. У Кірхдорфі в Стирії, наприклад, кооператив з 13 місцевих фермерів встановив 150кВт установку, яка обслуговує 26 садиб і початкову школу, використовуючи 300м3 відходів дерева в рік.

Багато таких установок працює в Німеччині. Наприклад, в селі Вегсхайд за рахунок об'єднання 77 власників лісу, встановлено опалювальну систему на дерев'яних трісках, потужністю 820 кВт, яка опалює місцеву школу, тенісний зал і готель з рестораном, що знаходяться у комунальній власності.

У Грюзенхеймі, в 1999 році встановлена система місцевого опалення на відходах деревини, яка обслуговує міську ратушу, церкву, дитячий садок, школу і громадський зал. Вона замінила застарілу опалювальну систему, яку все одно треба було демонтувати, бо вона не відповідала новим нормам викидів в атмосферу. На додаток місто встановило дизельну когенераційну установку, що працює на рапсовій олії, для опалення ЗО місцевих будинків. Крім того, тепло, яке генерується влітку, накопичується в сухому пісочному руслі і потім взимку використовується для попереднього підігріву води до 40°С.

У Франції встановлена значна кількість місцевих опалювальних систем, що працюють на біомасі. Одним з конкретних прикладів є установка потужністю 3,2 МВт в Долі, в Франче Комте, яка забезпечує 30% потреб місцевої опалювальної системи і обслуговує, окрім інших громадських будинків і житлових комплексів, також два шкільних комплекси.

Також встановлені інші менші системи, які обслуговують школи. Після встановлення чотирьох подібних систем в селах цього регіону, мала локальна опалювальна система була встановлена в Чарентез, район Броссак, маленькому селі з 530 чоловік населення. Вона обслуговує сільську раду, пошту і школу, а також багато житлових будинків села. Котел, потужністю 500кВт, що працює на біомасі, забезпечує 95% потреби опалювальної системи, разом з котлом на дизпаливі, який допомагає при пікових навантаженнях і перекриває перерви при технічному обслуговуванні основного котла. В Кілдері, Північна Англія, посеред найбільших в Британії комерційних лісів подібна мала система, яка використовує 250 тонн відходів деревини в рік, забезпечує опаленням школу, молодіжний готель, бізнесові структури, 6 жилих будинків і центр відвідувачів.